Досить унікальний випадок коли справжній героїчний вчинок не залишився не помічений Герої, народжені війною. Бої за Донбас танкіста Василя Божка
За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові командиру танкової роти 92-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід» старшому лейтенанту Василю Божко присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
На початку лютого 2015 танкова рота 92-ї окремої механізованої бригади була направлена для вогневої підтримки підрозділів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, яка тримала оборону на Дебальцевському плацдармі.
Екіпаж танка «Удав» (так його назвали танкісти), до якого тоді входили командир танкового взводу лейтенант Василь Божок з позивним «Кулак», мобілізований навідник-оператор молодший сержант Віталій Лисков і контрактник механік-водій старший солдат Артур Шахмандаров, отримали бойовий наказ на висунення в селище Луганське. Там танкісти зайняли опорний пункт та взяли під охорону ділянку траси Артемівськ - Дебальцеве.
Зранку 12 лютого командування гірсько-піхотного підрозділу поставило танкістам нове бойове завдання - вийти в район селища Логвинове і зайняти оборону.
Неподалік від села танкісти зустрічали підрозділи 79-ї окремої аеромобільної та 30-ї механізованої бригади, які готувалися штурмувати захоплений бойовиками населений пункт. Тому екіпаж «Удава» вчасно прийшов на допомогу братам по зброї.
У небо злетіла червона ракета, і наші підрозділи пішли на штурм. Ведучи точний вогонь з усього озброєння, при цьому вдало маневруючи, екіпаж «Удава» вибивав бойовиків із займаних позицій. А воїни-десантники разом з піхотою проводили зачистку звільнених укріплень. Тоді терористи зазнали значних втрат у живій силі і техніці.
Не встигла охолонути броня, а танкісти відпочити після важкого бою, як вчинив наступний бойовий наказ. Екіпажу Т-64 необхідно було вийти за селище, замаскуватися в лісосмузі і не допустити пересування по ній ворожої бронетехніки.
Лейтенант Василь Божок «шостим почуттям» відчув, що наступний бій буде важким і найменша помилка буде дорого коштувати. Офіцер помінявся місцями з навідником-оператором ...
Тільки танк виїхав з ґрунтової дороги на трасу, як Василь помітив, що з боку Вуглегірська йдуть три російських танка Т-72. Від прийняття рішення до пострілу майнуло лише мить. «Піймавши» танк в приціл, лейтенант здійснив перший постріл. Випущений офіцером снаряд потрапив «в яблучко». Від вибуху в «семьдесятдвойке» здетонував боєкомплект і відірвало вежу.
- Задній хід! - Скомандував взводний механіку-водію.
- Прийняв! - Відповів Артур Шахмандаров.
«Удав» плавно відходив назад, ведучи при цьому вогонь. Серед диму бойовики не побачили, звідки бив наш героїчний танк і зосередили вогонь по раніше підбитому танку, який стояв по інший бік траси. У той же час бойова машина Василя Божко була прихована за двома підбитими БМП. Він вів нерівний бій з бойовиками, діючи за схемою «поїхав, вистрілив, сховався».
... Третя «семьдесятдвойка», як мисливець у пошуках здобичі, виїхала з ґрунтової дороги на трасу і почала рухатися в бік нашого прихованого танка. Переїжджаючи через місток вузької річки, ворожий танк повернувся кормою до «Удаву». Влучний постріл Василя вдарив по двигуну. Бойова машина загорілася, втратила керування і впала з мосту у воду.
Герой-танкіст лейтенант Василь Божок - звичайний український хлопець, родом з Житомирщини. Після навчання в Академії сухопутних військ вже майже два роки служить у лавах 92-ї окремої механізованої бригади. Для виконання завдань у зоні АТО був відряджений на початку року. За недовгий період служби в його активі вже чимало підбитим ворожої техніки.
- Це заслуга всього екіпажу нашого «Удава», який на годину випробувань діяв злагоджено і по-бойовому, - говорить лейтенант Василь Божок. - З такими воїнами ми захистимо Україну!
